Господь, скоріш прийди на землю нашу,
Де люди чистим серцем прагнуть до Тебе,
Твоя пречиста жертва мир зробила краще –
Народ повірив у спасіння пресвяте.
Віра людства – це надія на Іісуса
Й вічного життя священий Божий дар.
Я за всіх людей без усталі молюся,
Боже праведний, Спасителю і Цар.
За наши судьби дбає Бог всечасно:
Чи з Ним ти, чи в гріху проводиш вік
І нам, навіть, згадати дуже страшно,
Що б трапилось, коли б Ти зовсім зник.
Земля би сталася пустелею безмірной,
Де нічого би не жило і не росло;
Тільки з Твоєї мілості Ти людству вірний,
Простив Ти нас за все, минуло зло.
Мир людський полюбивши, створений Тобою,
Ти кровію Своєю гріх наш іскупив
Й на небо відійшов, але душою
Зостався з нами, як Отець Тебе навчив.
Тепер ми стоїмо у вічності порога:
В Господнє царство скарба не візмеш,
Крім віри правідної та надїї в Бога –
Тільки тоді небісне царство обретeш.
Кушнир Яков,
Нью Йорк, США
Родился в 1957 году и жил в г. Одессе. В Америке проживаю c июня 1989. К Богу и святой вере обратился в 1999 году. Являюсь прихожанином пятидесятнической церкви пастора Яручика. В восхвалении словом Иисуса получаю неоценимую помощь и поддержку от жены Александры. e-mail автора:alexyakny@earthlink.net
Прочитано 9244 раза. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Прощальное - Лариса Зуйкова \" Верующий в Сына имеет жизнь вечную, а не верующий в Сына не увидит жизни, но гнев Божий пребывает на нем\".
(Св. Евангелие от Иоанна 3:36)
Подруге детства посвящается.
Християни і безбожне весілля - Лілія Мандзюк Вірш написаний під враженнями від випадково почутої розмови в автобусі. Двоє знайомих між собою, але з різних місцевостей говорили про весілля, яке наближалося. Один з них сказав, що в однієї з сторін чимало “віруючої” родини, але вони на такі весілля не ходять. “Як не ходять? “Штунди” з нашого села ще й як люблять по наших весіллях ходити!” - здивовано і зневажливо сказала друга людина...
